КОЛОТІ́ВКА, и, ж. Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (Томч., Жменяки, 1964, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.