КОЛО́ША1, і, ж., діал. Холоша. А інший, голову.. задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син. Колошу розідравши (Греб., І, 1957, 80).
КОЛО́ША2, і, ж,, спец. Певна кількість матеріалу (руди, палива, вапняку і т. ін.), що засипається за один раз у доменну піч, вагранку тощо. Шихту, яку називають робочою колошою, завантажують з колошникової площадки (Слюс. справа, 1957, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.