КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий. — На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: — А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (Стельмах,1,1962, 595); Дівчина..колюче дивилась на Кіндрата Дорофійовича (Логв., Літа.., 1960,13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 236.