КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2. Йшли поруч двома свіжо протертими колійками доріжки (Тудор, Вибр., 1949, 288); Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (Хор., Місто.., 1962, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 223.