КОЛІНОПРЕКЛОНІ́ННЯ, я, с., уроч., заст.
1. Стояння на колінах. Починаючи з Діоклетіана, римські імператори стали носити багатий одяг східного зразка, оточуючи себе безліччю придворних, вимагати колінопреклонінь (Іст. стар. світу, 1957, 194).
2. перен. Покірне схиляння перед ким-, чим-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 224.