КОЛІ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ко́лесо 1. // Признач. для коліс. Сам до них не підходив, бо не в повному був фасоні: у чоботях, у брилі і руки в колісній мазі (Головко, II, 1957, 412).
2. Який пересувається за допомогою коліс (у 1 знач.); рухається на колесах. Для бригади Крутикова виділили два [трактори] — гусеничний і колісний (Зар., Світло, 1961, 57); За останні роки на нашому заводі зменшується також випуск причіпних колісних плугів (Наука.., 5, 1956, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.