КОМАНДИ́РІВ, рова, рове. Прикм. до команди́р 1; належний командирові. Від командирового голосу він підхопився на ноги (Панч, Іду, 1946, 60); Командирова зброя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 240.