КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Сполучати, поєднувати або розташовувати що-небудь (переважно однорідне) у певному порядку. Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (Фр., VI, 1951, 469); Полив по борознах комбінуємо з поливом пристовбурних смуг, даючи в крайні від дерев борозни більше води, ніж у середні (Хлібороб Укр., 7, 1965, 30).
2. Об’єднувати спільним технологічним процесом або адміністративно. ..з одного боку, мануфактура вводить в процес виробництва поділ праці або розвивав його далі, з другого боку — вона комбінує ремесла, які були раніше самостійними (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 340).
3. розм. Робити комбінації (у 2, 3 знач.). — Тринадцять на спаса минуло [Ользі],— гордо величалась мати, потай комбінуючи собі різні проекти (Кач., II, 1958, 23); — Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, .. все щось комбінує (Хижняк, Невгамовна, 1961, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 242.