КОМЕДІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до комедії (у 1 знач.), пов’язаний з нею. Блискавично було розіграно цю невеличку, майже комедійну сцену (Стельмах, І, 1962, 590); Комедійні елементи п’єси «Приїздіть у Дзвонкове» поєднуються з ліричними (Іст. укр. літ., II, 1956, 324); // В основі якого є комедія. Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (Довж., І, 1958, 21); // Який грає в комедіях. Карпо Соленик — найкращий комедійний актор в українському театрі першої половини XIX століття (Літ. Укр., 17.V 1966, 2); // Власт. комедії. В «Останній зустрічі» визначилась також характерна особливість поетики п’єс Левади — поєднання комедійних ситуацій з гостро драматичними (Рад. літ-во, 8, 1965, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 243.