КОМЕНДАТУ́РА, и, ж. Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.). Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (Голов., Тополя.., 1965, 119); В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124); // Приміщення для цієї установи. Наші вибивали залишки [фашистського] гарнізону із села. Горіла комендатура (Тют., Вир, 1964, 527).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 244.