КОМЕНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до коментува́ти. Двадцять прислів’їв, записаних і коментованих Венеліним, побачили світ більше як через півстоліття після смерті збирача (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 72); // у знач. прикм. Тим більше необхідний [гарний коментар], чим глибший ідейно-художній задум, багатші конкретно-історичні реалії, сильніше соціальне звучання коментованого твору (Рад. літ-во, 8, 1968, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 244.