КОМПАНЬЙО́Н, а, ч.
1. Товариш, співучасник чого-небудь. Мій компаньйон погано знав німецьку мову і добре упрів, поки ми покінчили наші справи (Коцюб., III, 1956, 338); Він не був відлюдьком, ходив на танці, був веселим компаньйоном на товариських вечірках (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239).
2. Член торговельної або промислової компанії. Англійські капіталісти разом із своїми компаньйонами — російськими капіталістами.. встановили на приїсках каторжні умови праці й життя робітників (Іст. УРСР, І, 1953, 661).
3. заст. Той, кого найняли в багатий дім розважати панів або виконувати їх доручення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 249.