КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. розм. Те саме, що товари́ський. Павлюк подякував товаришам і.. приєднався до них. Цей велетень завжди був компанійським хлопцем (Трубл., Лахтак, 1953, 68); Що не принесе [школярка] до школи, усім до крихітки поділиться — от уже вдачу компанійську має (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 23).
2. іст. Прикм. до компані́єць. Везуть труну мальовану, Китайкою криту. А за нею з старшиною Іде в чорній свиті Сам полковник компанійський (Шевч., II, 1953, 43).
Компані́йський коза́к — те саме, що компані́єць.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 248.