КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (Фр., XVI, 1955, 399).
2. Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи. Комендант рішуче заявив, що то не входить до його компетенції (Кучер, Голод, 1961, 351); — Гадаю.., що це не стосується ні вашої, ні моєї компетенції… (Ю. Янов., І, 1954, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 250.