КО́МПЛЕКС, у, ч. Сукупність предметів, явищ, дій, властивостей, що становлять одне ціле. Шпиталь у львівськім карнім закладі — се невеличке крило просторого будинку, відділене тісним і темним коридором від головного комплексу тюремних келій (Фр., IV, 1950, 178); Щоб історичні факти розкривали суть явищ, їх треба вивчати в комплексі, в усій їх сукупності (Ком. Укр., 5, 1960, 40); Сучасний автомобіль — це комплекс складних вузлів і механізмів (Знання.., 9, 1969, 6); Комплекс агротехнічних заходів; Комплекс гімнастичних вправ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 250.