КОМПЛЕКТУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
1. Набиратися в комплект (у 2 знач.), входити до нього. Кадри українського дореволюційного театру комплектувалися з найрізноманітніших верств суспільства (Минуле укр. театру, 1953, 61); Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорізької сіроми (Добр., Очак. розмир, 1965, 81).
2. Пас. до комплектува́ти. За бажанням самих учнів та їх батьків у ряді шкіл комплектуються класи з виробничим навчанням (Наука.., 12, 1958, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 251.