КОМПОНУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. компонува́ти 1, 2. Арістотель.. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (Фр., XVI, 1955, 255); В прийомах компонування роману.. я використовував якнайширше всі жанри публіцистики (Смолич, VI, 1959, 53).
2. Те саме, що компози́ція 1. Удале компонування картини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 252.