КОМПРЕ́С, у, ч. Пов’язка (іноді змочена водою або яким-небудь лікарським розчином), яку накладають на хворе місце для лікування. Вона десь певно лежить у себе з компресом на голові (Коцюб., II, 1955, 261); Катерина лежала на диванчику, вся обкладена.. компресами (Збан., Переджнив’я, 1955, 43); Для зогрівального компресу складають у кілька шарів марлю, змочують у теплій воді й віджимають (Заг. догляд за хворими, 1957, 149); Теплий компрес; Холодний компрес.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 253.