КОМПРОМЕТА́ЦІЯ, рідко КОМПРОМІТА́ЦІЯ, ї, ж. Дія за знач. компрометува́ти, компромітува́ти. [Юліан:] Не хочу йти з тобою по вулиці. [Камілла:] Але се ж така дрібниця! Що за компромітація! (Фр., IV, 1950, 450); Сахно глянула на нього й прочитала..: «Всі мої виступи були тільки вигадкою і наклепом на шановного доктора В. Г. з метою його компрометації..» (Смолич, І, 1958, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 253.