Слово "комітет" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОМІТЕ́Т, у, ч.

1. Колегіальний орган, що керує будь-якою галуззю державної або громадської діяльності. Мене переведено в Кримський комітет філоксерний (Коцюб., III, 1956, 126); — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Гончар, II, 1959, 105); Анрі Барбюс став головою Всесвітнього комітету боротьби проти війни й фашизму (Літ. газ., 31.VIII 1950, 3).

Ба́тьківський коміте́т див. ба́тьківський; Коміте́ти бідноти́ — у Росії й на Україні 1918-1920 рр.— організації сільської бідноти, що були опорою диктатури пролетаріату на селі; Коміте́ти незамо́жних селя́н — в УРСР 1920-1933 рр.— організації незаможного селянства, що були опорою диктатури пролетаріату на селі; Коміте́т наро́дного контро́лю СРСР — орган народного контролю в СРСР, створений 1965 р. внаслідок реорганізації Комітету партійно-державного контролю; Коміте́т парті́йного контро́лю при ЦК КПРС — орган, заснований Центральним Комітетом КПРС відповідно до Статуту, який перевіряє партійну дисципліну й притягає до відповідальності комуністів — порушників Програми партії тощо; Місце́вий коміте́т див. місце́вий; Центра́льний Коміте́т Комуністи́чної па́ртії Радя́нського Сою́зу — центральний орган КПРС, що його обирає з’їзд КПРС і який керує всією роботою партії між з’їздами.

2. Орган державного управління, створюваний урядом для проведення спеціальних заходів. Комітет оборони.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 247.