КОН’ЮНКТУ́РНИК, а, ч., зневажл. Безпринципна людина, що спритно використовує збіг обставин, змінює свою поведінку залежно від кон’юнктури (у знач.). Якби вчений, скоряючись більшості, відступав від своїх наукових переконань, він став би кон’юнктурником, отже, перестав би, по суті, бути вченим (Ком. Укр., 4, 1966, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 276.