КОНВА́ЛІЙКА, и, ж. Зменш.-пестл. до конва́лія. Гордовита конвалійна загортається у звої свого листя, хотіла би сховати там також і чарівний свій солодкий запах (У. Квавч., Вибр., 1958, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 255.