КОНВЕ́ЙЄР, а, ч.
1. Пристрій для безперервного пересування деталей виробів від одного робітника до іншого, для транспортування вантажів і т. ін. На конвейєрі до його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони (Рибак, Час.., 1960, 93); Для безперебійного транспортування вугілля з лави до вантажного пункту були створені конвейєри (Сигналізація.., 1955, 4).
∆ Зеле́ний конве́йєр — планове використання зелених соковитих кормів для годівлі худоби протягом усього пасовищного періоду. У передових колгоспах організовано.. зелений конвейєр, при якому худоба одержує зелений корм безперервно з ранньої весни до пізньої осені (Зоол., 1957, 189).
2. у знач. присл. конве́йєром. Від одного до одного, одне за одним. Цегляну стіну мурував Карпо Чумак, а доярки з Яриною подавали йому конвейєром цеглу (Кучер, Трудна любов, 1960, 407); Все йде конвейєром. Не встигли ще зібрати урожай з тисячі гектарів, як з 900 він уже обмолочений. Слідом ідуть трактори з тросовими волокушами. Скиртується солома, провадиться лущення стерні (Рад. Укр., 20 .VII 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 256.