КОНВЕ́КЦІЯ, ї, ж., спец.
1. фіз. Перенесення тепла або електричних зарядів рухливим середовищем. Поширення теплоти через переміщення шарів рідини або газів називається конвекцією (Фізика, II, 1957, 20).
2. гідр. Водообмін між верхніми та нижніми шарами в озерах, морях і океанах унаслідок різниці їх температури, густини тощо.
3. метеор. Обмін повітря між верхніми та нижніми шарами атмосфери, що відбувається внаслідок нерівномірного їх нагрівання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 256.