КОНВЕ́НТ, у, ч. У деяких країнах — назва виборних органів з особливими законодавчими повноваженнями. Якобінці Робесп’єр і Дантон розвинули величезну діяльність, вимагаючи скинення короля і скликання народних зборів — конвенту, обраного загальним голосуванням (Нова іст., 1956, 64).
Націона́льний конве́нт — у часи Французької буржуазної революції кінця XVIII ст.— національні збори, найвищий представницький орган.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 256.