КОНВО́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до конво́й. Конвойна охорона; // Який належить до конвою. Транспорт не може маневрувати.. Його повинні захистити конвойні кораблі (Ткач, Моряки, 1948, 37).
2. у знач. ім. конво́йний, ного, ч. Те саме, що конво́йник. З обох флангів колону охороняли конвойні (Бурл., Напередодні, 1956, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 257.