КОНВУЛЬСІ́ЙНО. Присл. до конвульсі́йний. Його обличчя поблідло, а уста задрижали конвульсійно (Фр., VI, 1951, 187); Береговенко конвульсійно проковтнув слину і скорботно опустив додолу очі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 257.