КОНВУ́ЛЬСІЯ, ї, ж. Судома, корчі. Матрос пручався, як в’юн, але згодом забився в конвульсіях, як спіймана риба… (Досв., Вибр., 1959, 111); * Образно. В гарячому світлі, вкритий мухами, увесь стіл був ніби живий, ворушився і здригувався в конвульсіях (Н.-Лев., II, 1956, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 257.