КОНГЛОМЕРА́Т, у, ч.
1. книжн. Механічне, випадкове поєднання чого-небудь різнорідного. * Образно. Саме тут [у в’язниці].. довідався [Федір Пилипович] про існування в країні багатьох різних партій.. та про багато іншого, що лягло конгломератом у голову і потребувало осмислення (Іщук, Вербівчани, 1961, 118).
2. геол. Осадова гірська порода, що складається з гальки й валунів, зцементованих глиною, окисами заліза тощо. Конгломерати — цементовані валуни й галька різних порід, які виникли внаслідок закруглення уламків проточними водами (Курс заг. геол., 1947, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 257.