КОНДЕНСА́ТОР, а, ч., спец.
1. Прилад для нагромадження електричних зарядів, що складається з двох або кількох провідників, ізольованих один від одного. Два провідники, ізольовані один від одного і розміщені поблизу один від одного, утворюють конденсатор (Курс фізики, III, 1956, 38); Великою подією в науці було винайдення.. конденсатора електричної енергії (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 9).
2. Апарат, у якому відпрацьована пара будь-якої рідини охолоджується й перетворюється на цю рідину. Треба було б звернути увагу на конденсатори, де пара масла.. стає рідиною (Шовк., Інженери, 1935, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 258.