КОНДУ́КТОР, а, ч.
1. Працівник залізничного транспорту, який супроводить поїзд і стежить за безпекою його руху, за збереженням вантажу тощо. Входить кондуктор, штемпелює білети, я даю свій (Коцюб., II, 1955, 269); Кондуктор помітив мене тільки тоді, коли поїзд ішов майже повним ходом (Сміл., Сашко, 1957, 140); Батько.. працює старшим кондуктором на залізниці (Вільде, На порозі, 1955, 90); // Працівник міського транспорту, що продає квитки й стежить за порядком у трамваї, тролейбусі, автобусі. Він почав якусь сварку з кондуктором, зчинився крик, трамвай зупинився (Фр., IV, 1950, 458); Чому кондуктор так довго не відправляє машини? (Донч., V, 1957, 281).
2. Пристосування у верстатах, що надає правильного положення інструментові стосовно оброблюваного виробу. Кондуктор — це особливий шаблон з відповідними отворами, який накладається на оброблювану деталь і міцно скріплюється з нею (Практ. з машинозн., 1957, 88); Четвертини кілець стали поруч, міцно закріплені в.. кондукторі (Собко, Біле полум’я, 1952, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.