КОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Крайня потреба, необхідність. Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (Фр., І, 1955, 31); Я.. заходжу туди [в критику] більше з конечності, ніж з охоти (Л. Укр., V, 1956, 432); Хіба не він, Головатий, ще в 1775 році.. застерігав царських вельмож і самого Потьомкіна про конечність і доцільність існування Запорозької Січі? (Добр., Очак. розмир, 1965, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.