КОНКРЕ́ТНИЙ, а, е. Який існує реально; цілком точний, предметне визначений; протилежне абстрактний. Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало [у хлопця] більш конкретну форму (Коцюб., І, 1955. 339); — От я й прийшла до вас з конкретною пропозицією. У мене є добрі коні.. Візьміть їх і зоріть своє поле (Мик., II, 1957, 352); Пленум накреслив конкретні заходи дальшого розвитку громадського тваринництва (Наука.., 1, 1960, 2); // Який виражає цілком точні, предметне визначені поняття. Рослинний світ у тропах «Вершників» виявлений значно менше, ніж у конкретній лексиці (Мова і стиль «Вершників», 1955, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 261.