КОНКУРЕ́НТ, а, ч.
1. Той, хто конкурує з ким-небудь. [Убийбатько:] Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (Мик., І, 1957, 414); // Те, що конкурує з чим-небудь. Серйозним конкурентом Боспору в хлібній торгівлі в 30-х роках V ст. до н. е. була Феодосія (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 278).
2. розм. Учасник конкурсу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 261.