КОНКУРЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. Суперництво в якій-небудь галузі, боротьба за досягнення кращих наслідків; змагання. Конкуренція була не тільки серед художників [приватного салону], але й серед продавців (Дмит., Розлука, 1957, 174); — Вона й ту дівчину.. вижила, бо боялася конкуренції (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 138).
2. Боротьба між приватними підприємцями за вигідніші умови виробництва й збуту товарів при товарному виробництві; боротьба між капіталістами за найбільші прибутки. Конкуренція ж є особливою формою змагання, що властиве капіталістичному суспільству.. (Ленін, 27, 1951, 176); — Гуральні і корчми лишаються.. нашою власністю. А хто потім захоче робити нам конкуренцію, нехай попробує (Фр., IV, 1950, 382); На відміну від буржуазної конкуренції, що призводить до розорення однієї з сторін, соціалістичне змагання передбачає товариську взаємодопомогу, бо має своєю метою задоволення не тільки особистих, а, насамперед, суспільних потреб (Ком. Укр., 6, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 261.