КОНОПЕ́ЛЬКИ, льок, мн. Зменш.-пестл. до коно́плі 1. Полю я конопельки. Дрібні, зелененькі (Чуб., V, 1874, 282); Роботящі руки Марії Павлівни вміють.. землю розпушити, щоб росли конопельки, високі та гарні (Колг. Укр., 11, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 262.