КОНО́ПЛИЩЕ, а, с.
1. Місце, ділянка, на якій росли коноплі; коноплисько. Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю (Сл. Гр.); Зимують жуки у грунті на коноплищах або поблизу їх (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 202); // Ділянка землі для вирощування конопель. Колгоспи вирощують коноплі на спеціально виділених ділянках — коноплищах (Колг. Укр., 11, 1956, 16).
2. рідко. Те саме, що коно́плі 1. Батько проводжав його суворим поглядом, аж доки хлопець не зник за високими коноплищами, що росли на березі річки в кінці Устименкової садиби (Цюпа, Три явори, 1958, 28); Надвечір’я було теплим… Коноплища розливали над оселями цибулячий дух (Тют., Вир, 1964, 453).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 262.