КОНСЕРВАТО́РІЯ, ї, ж. Вищий музичний навчальний заклад. Антося радила Ваті їхати до Києва і вчитись в консерваторії (Н.-Лев., IV, 1956, 185); її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику (Коб., III, 1956, 301); Скінчивши в 1869 році консерваторію, Лисенко оселюється на постійне життя в Києві (Іст. укр. музики, 1922, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 263.