КОНТИНЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до контине́нт. Континентальні відклади [тріасового періоду мезозойської ери] складалися з прісноводних глин і піщаних порід із тваринними рештками та залишками наземних рослин (Курс заг. геол., 1947, 270); // Який розташований, міститься на континенті. Отруйних риб, що водяться в.. континентальних водах, небагато (Наука.., 7, 1956, 27); Радянський Союз — велика континентальна країна — є одночасно й морською державою (Рад. Укр., 28.VІІ 1946, 3).
∆ Континента́льний клі́мат — клімат суші, віддаленої від моря, що відзначається сухістю, гарячим літом і холодною зимою. Клімат гірської країни Паміру сухий, різко континентальний (Фіз. геогр., 5, 1956, 99); — Прибувши до нас [з півдня] в континентальний клімат, відразу, звичайно, зачахла [яблуня] на морозі і ледве плодоносила (Довж., І, 1958, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 268.