КОНТОКОРЕ́НТ, у, ч., фін. У капіталістичних країнах — єдиний рахунок, який відкривають установи банку своїм постійним клієнтам для взаємного розрахунку. Банк позбавлений змоги відкрити окремий контокорент офіціального агентства (Кулик, Записки консула, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 268.