КО́НТРА, и, ж., заст., зневажл.
1. Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. — І що ти йому сказав? — А що мені з ним говорити? Сказав, що він суча контра і щоб не любувався нашими зборами (Стельмах, II, 1962, 17).
2. збірн. Контрреволюціонери. В ньому оживало завзяття громадянської війни, згадувалися бої з контрою (Ю. Янов., Мир, 1956, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 269.