КОНТРАБА́НДНИЙ, а, е. Який є контрабандою (у 1, 2 знач.). Панас привозив [матері ] контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк (Ю. Янов., І, 1954, 267); // перен. Старанно приховуваний; таємний, заборонений. Ми зайшли удвох в якусь пивницю Чи їдальню. Фуксія, й герань.., І горілки чарка контрабандна — Все навіки в пам’ять увійшло (Рильський, II, 1960, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 269.