КОНТРАГЕ́НТ, а, ч. Особа або установа, що бере на себе певні зобов’язання за договором. [Реджі:] Ну, скажи — твій.. контрагент виконає цей договір, якщо я переміню ім’я? (Коч., II, 1956, 145); Останню частину справи провадила сама дружина Ананія, щоб не вдаватися до послуг контрагентів (Ю. Янов., І, 1954, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 269.