КОНТРА́СТ, у, ч.
1. Гостро виражена протилежність. Владко.. сміливий, рішучий, вродливий, а його брат якийсь ніби наполоханий..— ось який контраст являли обидва брати (Фр., VI, 1951, 241); Серед білих або злегка жовтавих домів ростуть групами кипариси, що збільшує контраст між білим і чорним (Коцюб., III, 1956, 351); Франція капіталістична країна. Контрасти між багатством і вбожеством не можуть у ній не існувати (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 70); Між чорною., ніччю і неймовірно ясним палючим днем тут існує різкий контраст (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 39).
2. У живопису та фотографії — велика, різка відмінність у яскравості або кольорі предметів. Макс Осборн розглядав контрасти світла й тіні у Рембрандта як символічне втілення боротьби звірячих інстинктів з божественним променем (Мист., 4, 1956, 41); Контраст негатива виражається різницею між максимальним і мінімальним його почорнінням (Довідник фот., 1959, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 270.