КОНТРАСТУВА́ТИ, у́є, недок., з ким — чим. Бути контрастним, протилежним до кого-, чого-небудь, становити контраст до когось, чогось. Неприродна лагідність прикро контрастувала з попереднім диким і грізним тоном (Фр., VIII, 1952, 115); Його ясно-блакитні, майже безбарвні очі дивно контрастували з обвітреним червоним обличчям (Собко, Нам спокій.., 1959, 87); Характерною рисою архітектури житла є також принцип контрасту.. Так, наприклад, загальний ясний тон пофарбування стін контрастує з темним кольором даху, від чого стіна здається ще світлішою (Жилий буд. колгоспника, 1956, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 270.