КОНТРАТАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати контратаку. Бригада рішуче контратакувала гітлерівців (Ле, Опов. та нариси, 1950, 396); // спорт. Відбиваючи атаку суперника-гравця, самому переходити в наступ. Армійці легко зупиняли всі атаки суперників, захищаючи підступи до воріт всією п’ятіркою, а потім дружно контратакували (Веч. Київ, 16.I 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 270.