КО́НТРИ, ів, мн., розм., рідко. Напружені стосунки, великі суперечки.
◊ Бу́ти в ко́нтрах; Ма́ти ко́нтри з ким — мати з ким-небудь неприязні взаємини. В консисторії був тоді.. Лев Кордасевич, який ще з давніших літ мав якісь контри з о. Квінтіліаном (Фр., VIII, 1952, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 271.