КОНТРО́ЛЬ, ю, ч.
1. Перевірка, облік діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось. Коли він виходив із хати, його одежа підлягала контролю (Коцюб., І, 1955, 329); В сучасних умовах першорядного значення набирає партійний, державний і громадський контроль за правильною організацією справи (Резол. XXII з.., 1961, 24).
2. Установа або організація, що здійснює нагляд за ким-, чим-небудь або перевіряє його. Десятки тисяч трудящих працюють зараз в органах народного контролю (Ком. Укр., 12, 1966, 6).
3. збірн. Контролери. — Роботу їхню вже не перевіряє контроль (Автом., Щастя.., 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 271.