КОНТРО́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до контро́ль; який здійснює контроль. Контрольний орган; Контрольний апарат; // Признач. для контролю. На контрольній ділянці застосовували таку ж агротехніку, яку запроваджуємо завжди при сівбі озимини (Колг. Укр., 2, 1954, 9); Перед контрольною роботою— з тригонометрії в класі завжди помічалось незвичайне пожвавлення (Донч., V, 1957, 349); // у знач. ім. контро́льна, ної, ж., розм. Перевірна письмова робота в школі. Галя згадала, що на сьогодні ж контрольну з арифметики призначено (Ів., Таємниця, 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 271.