КОНТУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, док., перех. Завдати комусь контузії. Сержант не був поранений, але удар важкого снаряда по танку оглушив, контузив його (Собко, Кавказ, 1946, 79); Рвалися міни. Одна з них вибухнула так близько, що контузила старшого лейтенанта (Шиян, Партиз. край, 1946, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 272.